Хорошівська районна державна адміністрація в Житомирській області
ВВ РДА >>> сторінки >>> Герої не вмирають

 

Слободенюк Пилип Аркадійович народився 10 березня 1961 р., с. Бежів, Черняхівського  району, Житомирської області. Після закінчення школи навчався в Житомирському сільськогосподарському політехнікум. 1980–1982 рр. пройшов строкову службу в Німецькій Демократичній Республіці Військово-Повітряні сили (НДР ВВС) В/Ч 66555 в Мальвинкелі. Звільнився у званні старшого  лейтенанта. Був нагородженим 24 вересня 1982 року орденом «Воїн-Спортсмен» I ступеня.

Пилип працював на цегельному заводі, потім начальником ЦОКу ВО «Західкварцсамоцвіти». Після політичної й економічної кризи та розпаду старої держави, підприємство теж перестало працювати, тому у пошуках роботи разом з родиною переїхав до м. Києва де як приватний підприємець займався рієлторською діяльністю.

Під час Революції Гідності був командиром взводу 8 сотні Майдану Української спілки ветеранів Афганістану на Євромайдані. Коли події на сході України стали загрожувати, незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, під час першої хвилі мобілізації на початку травня Пилип звернувся до військкомату, але йому відмовили так, як 53 роки, не призивний вік. У цей час біля Українського Дому в м. Києві формувався добровольчий батальйон «Айдар» куди і звернувся Слободенюк. З 11 травня 2014 року, старший лейтенант,  Слободенюк Пилип був призначений на посаду командира 1 роти охорони 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» В2950 (колишнє найменування військова частина — польова пошта В0624). Рота складалася з воїнів-афганців і мала назву «1 рота Філіпа».

Пилип завжди був першим, не ховався за спинами товаришів, служив зразком мужності і сміливості для інших.  За час травня по серпень 2014 року брав участь зі своєю ротою в бойових діях по звільненню міст та селищ: Сєвєродонецьк, Щастя, Металіст, Стукалова Балка, Олександрівськ, Георгіївка, Лутугине, Успенка, Красний Яр, Вергункий Роз'їзд, Хрящувате. 14 серпня 2014р., старший лейтенант Слободенюк Пилип, командир 1 роти охорони, загинув у ході виконання бойового завдання, щодо визволення населеного пункту Хрящувате Луганської області від незаконних збройних формувань. Похований 18 серпня 2014-го у Хорошеві Житомирської області.

Указом Президента України від 26.02.2015 №109/2015 Слободинюка Пилипа Аркадійовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

Богуш Олексій Анатолійович народився 16 липня 1988 р. у с. Старики, Коростенського  району, Житомирської області.

У 1993 році сім'я переїхала до Іршанська. 2005 року закінчив Іршанську гімназію-ліцей. Після школи здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, проходив строкову службу в Житомирському військовому інституті, був водієм. З 2011 працював електрогазозварювальником на фабриці № 1 Іршанського ГЗК. Призваний за мобілізацією у березні 2014р., служив командиром гармати, у 26-й  Бердичівській артилерійській бригаді 9-ї батареї.

1 вересня 2014-го зазнав важких поранень під час обстрілу терористами з БМ-21 «Град» позицій 26-ї артилерійської бригади біля села Весела Гора, що під Луганськом. Олексій отримав осколкове поранення в живіт, контузію та пошкодження легенів. 14 вересня Олексій Богуш помер у хірургічній реанімації Київського шпиталю.

Похований в селі Старики, Коростенського району, Житомирської області.

Указом Президента України від 23.05.2015 № 282/2015 Богуша Олексія Анатолійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

 

Яндюк Олег Васильович народився 28 січня 1991 року в селі Турчинка, Володарсько-Волинського району Житомирської області. У 2009 році закінчив Іршанську ЗОШ, а в 2010-2011 роках проходив строкову службу в рядах  Збройних Силах України.  Після проходження служби Олег працював токарем Іршанського ГЗК, а в березні 2014 року був призваний до Збройних Сил України в рамках часткової мобілізації. Потрапив у зону проведення антитерористичної операції у складі 26 артилерійської бригади 11 батареї четвертого дивізіону. Життя молодого бійця трагічно обірвалося в ніч з 08 на 09 січня 2015 року під час ворожих обстрілів між містами Щастя і Новоайдар. 

Похований Яндюк Олег Васильович у с. Турченка, Володарсько-Волинського району Житомирської області

Указом Президента України №311/2015 від 04 червня 2015р. Яндюка Олега Васильовича  нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кучер Микола Миколайович народився 09.03.1991 року в селі Будо Рижани Володарсько-Волинського району Житомирської області. 

У 2008 році Микола закінчив Будорижанську ЗОШ. Навчався у Житомирському професійно-технологічному ліцеї  де здобув спеціальність газоелектрозварювальника.

29 квітня 2009 року був призваний до лав Збройних Сил України,  строкову військову службу проходив у Новоград-Волинській військовій частині А3814 на посаді механіка-водія.  15 квітня 2010 року був звільнений у запас.

28 серпня 2014 року був мобілізований до навчального центру № 184, який базується у с. Старичі  Львівської області. 22 вересня 2014р. був призначений старшим механіком водієм до військової частини А1126 м. Дніпропетровськ. У січні 2015 року був направлений на Схід у зону проведення АТО. 22 січня 2015 року Кучер Микола Миколайович загинув при артобстрілі с. Авдіївка Донецької області. Похований у с. Будо-Рижани, Володарсько-Волинського району, Житомирської області.

Указом Президента України № 436/2015 від 17.07.2015р. Кучера Миколу Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

 

 

 

 

 

 

Фролов Сергій Вікторович народився 05 жовтня 1985 року в селищі Іршанськ Володарско-Волинського району Житомирської області. По закінченні загальноосвітньої школи у 2003 році, пішов працювати в Іршанський ГЗК. У листопаді того ж року Сергій був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Повернувшись зі служби продовжив трудову діяльність в ГЗК. Успішно поєднуючи роботу з навчанням у 2011 році Сергій закінчив заочне відділення Житомирського Державного технологічного університету за фахом інженер-механік. У тому ж 2011 році його перевели на посаду механіка.

19 червня 2014 року був призваний до Збройних Сил України в рамках часткової мобілізації. Проходив службу в складі 10-го мотопіхотного батальйону 30 механізованої бригади.

9 лютого 2015 року, при виконанні бойового завдання на Маріупольському напрямку, під час обстрілу із самохідної артилерійської установки прямим попаданням було вбито трьох солдат та двох тяжко поранено.  Серед загиблих був і Сергій.

Поховали Фролова Сергія Вікторовича  12 лютого 2015 року у рідному селищі Іршанську.

Указом Президента України від 20.08.2015 № 480/2015, за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Фролова Сергія Вікторовича нагороджено медаллю "Захиснику Вітчизни" (посмертно).

 

 

 

 

Порозінський Сергій Вікторович народився 6 вересня 1985 року у с. Небіж Володарсько-Волинського району Житомирської області. Закінчив гірничо-екологічний факультет Житомирського державного технологічного університету.

Віктор Гнатович Порозінський, офіцер запасу, виховував своїх синів справжніми чоловіками – відповідальними, мужніми, з почуттям обов’язку. Мабуть тому і пішов Сергій до війська. Підписавши контракт, з 2007 року по 2013 рік проходив службу у територіальному управлінні прикордонної служби у званні старшини.

9 березня 2014 року Сергія призвали на військову службу до 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади, у складі якої він і захищав Україну від агресорів у зоні проведення АТО. Тут виконував обов’язки командира мінометного розрахунку. Життя молодого бійця раптово обірвалося від фатального обстрілу, коли йшли в атаку, біля села Спартак (Донецька обл.).

Поховали  Порозінського Сергія Вікторовича 15 лютого 2015 року  у Хорошеві.

Указом Президента України від 23.05.2015 № 282/2015 Порозінського Сергія Вікторовича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).